Батьків гостинець

Було то давно-давно, ще коли вікові дуби були паростками, а липи — насінинами. У селі під Ромнами тоді жило багато чумаків. То були такі люди, що возили з далеких земель різне на продаж. Зібрався один чумак у далеку, у важку дорогу до Криму по товари і прийшов до свого батька.

— Тату дорогий, якого б ви хотіли гостинця з дороги?

Батько подивився на свого ледь вусатого сина і сказав:

— Сину мій, я б бажав, аби ти себе у дорозі беріг і не піклувався про гостинці.

— Батьку, — відповідав йому син, — не може то так бути, що я поїду в такі далекі краї і не привезу вам чогось бажаного на втіху.

Батько усміхнувся і тоді сказав:

— Ну коли так, то збирай після ваших трапез крихти і недоїдки, що залишатимуться. А потім посуши їх. То буде мені найкращим гостинцем, якщо знатимеш, що робити.

Виїхали чумаки в дорогу дальню й нелегку. Спочатку було в них багато їжі та багато хліба у кожного. Їли вони, пили та нічого не шкодували. Той же чумак після кожної трапези робив, як казав батько: збирав і складав усе в торбинку дбайливо. Товариші його брали на кпини, сміялися та питали, навіщо він це робить. Чумак не ображався й відповідав:

— Батько просили такого гостинця привезти, а батько мій завше знає трохи більше, ніж я бачу.

Минули дні, і під’їхали чумаки в місце, де від слободи до слободи шлях триває три дні, а коли більше. Вже всі запаси їжі в чесної компанії закінчилися, а купити між поселеннями нема де. У цей момент і згадали чумаки про торбинку із збереженими гостинцями для батька. Мали чим харчуватися ті три дні у дорозі і протриматися додому.

Коли приїхав чумак до батька, пообіймалися радісно при зустрічі, а потім батько й спитав сина між іншим:

— Ну що, сину, привіз мені мого гостинця?

— Батьку, дорогий мій, — відповів чумак, — я всю дорогу зберігав і складав, як ви сказали. А потім, коли ми вертали вже додому, то таке сталося з нами, що ми то поїли, бо зголодалися дорогою. Нічого поруч не було.

Батько задоволено всміхнувся, примружився і сказав:

— На такий випадок я і просив тебе припасати мені той гостинець. Радість маю, що було вам на користь. Надалі будеш мати досвід: передбачати потрібно не тільки як добре все йде, а і якщо все піде не так, як хотілося б. Це найкращий мій гостинець — твоя наука завбачливості.