Чарівна тайстрина

Жили два брати: один був бідний, а їден багатий. Бідний до багатого йшов працювати, аби там щось йому дали. Й діти ходили до нього працювати. Жінка бідного каже:

— Іди десь зароби гроші, аби ми корову купили.

Він пішов у місто, а там в одного пана багато дрів у дворі. Пан запитав:

— Ти шукаєш роботу? Поріжеш ці дрова — я тобі дам гроші на корову.

Бідний брат сказав:

— Мені далеко додому ходити.

— Не треба ходити, — каже пан, — я тобі дам де жити.

Дав він чоловіку пилу та сокиру, довбню, цапа — все, що треба було для роботи. Він у пана робив-робив і порізав усі дрова. Пан йому дав грошей, на корову було доста:

— Маєш доста на корову грошей.

Бідний прийшов додому і закликав брата гроші порахувати. Брат прийшов та й половину грошей украв. Та й говорить братові:

— Тут є тільки на пів корови, не на цілу корову. Я тобі позичу грошей.

Багатий брат мало походив, прийшов та й ділить гроші:

— Ту твої гроші, а тут мої.

А бідний брат питає багатого:

— Порадь, як вибрати корову? Так, щоб молока було достатньо?

— Знаю, знаю.

Пішли купили корову, таку, що молока дає доста. І вже не йде бідний до багатого робити, бо має молоко. Дивується богачева жінка:

— А чому вони не йдуть до нас робити?

— Бо я купив їм корову. Я дав гроші на пів корови. Іди до нього та кажи, най дасть за пів корови гроші.

Жінка прийшла до бідного брата:

— Нам треба гроші за пів корови.

— А відки я тобі дам? Хіба продати корову.

Як пішли продати корову, багатий брат половину грошей украв. А другою половиною поділився. Бідний приніс гроші додому, дав жоні, а жона купила щось дітям їсти, та й нема грошей. Мусить йти бідний до багача робити, аби багач дав щось їсти. А жона бідного каже:

— Йди, може, десь далі ще раз та зароби грошей.

Він пішов у місто. Іде, дивиться — якийсь чоловік іде. Питає той чоловік:

— Чому ти не їш, не п’єш і нич не робиш?

— Голодний, а грошей не маю, нічого й не їм.

Той чоловік говорить:

— На тобі тайстрину, іди додому й кажи: «Тайстрино, скінчи своє діло».

Приніс бідний тайстрину до хати, поклав на стіл:

— Тайстрино, скінчи своє діло.

І вийшло з тайстрини доста їжі на всіх. Їли вони, роботи ладнали і до багатого брата не йшли. А багач дивується:

— А чому то він не йде до нас нічого робити?

Випитав у брата, і той все розказав і показав тайстрину. З тайстрини вийшло доста їжі й пити. Багач зміряв очима тайстрину, яка вона розмірами. Прийшов додому і наказа жінці зшити таку саму тайстрину. Коли жінка зробила таке, тоді він увечір зайшов до брата. І поки той відволікся — обміняв на пошиту.  

Встали зранку сім’я брата, кладуть тайстрину на стіл, трясуть, а з того нема нічого.

  Жінка бідного знову:

— Ану йди ще щось зароби.

Пішов він у місто і підійшов до нього той самий чоловік. Бідний каже:

— Вже немає нічого у тайстрині, вийшло все.

А той задумався. Розпитав про як то все сталося, хто в него вдома був, і відповідає:

— Добре, добре. Я тобі дам другу тайстрину. Чи буде у вас якесь свято?

— Буде, буде в четвер.

Чоловік тоді бідному брату пораду дав:

— Коли люди підуть до церкви, ти обміняй тайстрину на ту, що в брата. Мусиш це зробити. У брата взяти, а цю на місце її повісити. І тоді все налагодиться.

Все за порадою молодший брат і зробив. У сінях братових тайстрину взяв, а нову почепив. Багач скликав людей у гості. Люди прийшли, посідали й питають, чим їх гостити будуть.

Багач на те каже:   

— Дорогі гості, ви сідайте. Будете видіти, чим я вас гоститиму.

Приніс він тайстрину і наказує їй:

— Тайстрино, скінчи своє діло!

А відти вискочили міцні два чоловіки, та як зачали всіх підряд бити. Люди почали втікати на вікна, на двері, усі повтікали геть. Вийшли надвір та нарікають:

— Ото нас гостить, голови розбив!

Злякавши гостей, міцні парубки взялися за господаря. Так тим багатим братом трусили, що ледь все не витрясли. Він ледь спромігся до сина закричати:

— Михайле, Михайле, мене щось б’є! Іди до бідного брата, най прийде.

Той пішов до бідного брата та попросив прийти врятувати батька його. Бідний брат прийшов і наказав тайстрині замкнути своє діло.  

  Покаявся тоді багатий брат, що згрішив перед братом  кілька разів. Повернув усе брату, що вкрав від нього, і другу тайстрину, яка його била, теж віддав.

— На, все маєш туй, що я согрішив перед Богом, перед тобою та перед людьми.

Ось і казці конець. І хто казав, і хто писав, то молодець.