Материнська любов

3:00

Подніпров'я та Запоріжжя Вік: 2+

У степах завше було заведено цінувати найдорожче, про що і складалися казки. Ця казочка про те, що мама свою дитину бачить інакше, ніж її бачить світ. Мама дивиться крізь любов і бачить те, що сховане від чужих поглядів.

Записано в селі Топила, Дніпропетровської області, від Гах Лідії Петрівни.

#Мамина любов #Індивідуальність

Що дужче за сонце гріє, не має кінця так само, як і перстень, та є сильнішим за будь-яку стихію. Знаєте? Ця казка допоможе вам дізнатися.

Жила в однім лісі в нірці лисиця із своїм лисенятком. Пішли вони на полювання. Взяла лисиця слід і так захопилася вистежуванням, що не помітила, як споночіло. Забігла вона доволі далеко від домівки. Коли ж усвідомила, як довго її не було, якнайшвидше чкурнула до свого малятка. Повернулася до нори — а лисенятка нема. Охопило лисицю страшне горе і переживання, гірко вона заплакала та й кинулася шукати дитиночку свою. Сльозами в такій ситуації аж ніяк не зарадиш. Бігла вона лісом, в кожну шпаринку заглядала, кожну гілочку перегортала. Наче буря неслася, по всіх закинутих нірках забігала. У кожного звіра, який траплявся їй дорогою, вона запитувала те саме:

— Скажи мені, братику, чи не бачив ти, бува, мого синочка, лисеняти?

Вовк відповів їй:

— Ні, сестрице, не бачив.

Кабан теж відповів:

— Ні, сестрице, не зустрічав я твого синочка.

Запитувала лисиця і оленя, і собаку, і багатьох інших звірів. Наостанок, здибавши буйвола, запитала і його:

— Братику буйволе, чи не зустрічав ти, бува, мого синочка, лисеняти?

Буйвіл пасся собі на втіху на галявині, переминався ліниво з ноги на ногу. Вуха нашорошив, жуйку свою прожував та й сказав:

— А який він із себе, твій синочок?

— Та це така чистенька дитинка, — лисичка швидко і схвильовано відповідала, — має носик миленький гостренький, оченята — кругленькі намистинки, хутро шовкове блискуче, хвостик розкішний пухнастий.

— Ні, не бачив такого. — сказав буйвіл.

Лисичка впала духом і вже встигла засмутитися, аж тут буйвіл продовжив:

— Але трапилось мені дорогою жалюгідне створіння: очі в нього загноєні, вуха звисають, писок брудний страшенно, а хвіст геть обліз. Усе воно якесь коростяве й худюще-прехудюще, ледь ногами перебирає.

— Ой, лишенько! — закричала, ошалівши від щастя, лисиця. — Так це ж і є мій синочок!

— Та невже? — здивувався буйвіл. — Але ж ти казала, що твій синочок — красень!

— Ех, братику! — вигукнула лисиця, схлипуючи. — Хіба ти не знаєш, що для кожної матері її дитина найгарніша у світі?!

То що, знаєте тепер відповідь на загадку? Материнська любов — тепліша за сонце, безкінечна, як перстень, і сильніша за будь-що в цім світі.