Заповіт Старої Миші

Колись дуже давно, ще коли наших дідів і прадідів на світі не було, і пам’ять у ті часи ледь-ледь сягає, жила собі Стара Велика Миша. Жила вона хоч і бідненько, але ладно: мала головку сиру і коробку печива, яку забула одна поважна пані. Виховувала Велика Миша трьох дітей.

Якось Стара Велика Миша захворіла і відчула, що днів їй залишилося не так багато. Вона покликала до себе своїх трьох дітей: Сіру Мишку, Пищика і Пухнастого Хвостика.

— Діти, — ледве промовила мати, — я помираю і хочу розділити між вами своє багатство. Сіра Мишко, тобі я заповідаю велику головку сиру, саме ту, що лежить у вітрині крамниці нашого хазяїна. Тобі, Пищику, коробку печива, котру забула одна поважна пані. Пухнастий Хвостику, синку мій хороший! Дуже шкода, але зовсім немає чого тобі залишити. У тебе є гострі кігтики й міцні зубки, сподіваюся, що ти не пропадеш.

Діти її засумували й заплакали. Велика Миша повернулася до стіни і тихенько зітхала: шкода їй було полишати дітей. Проте нічого не зробиш, таке воно, коло життя. Коли пішла Стара Миша у Небесне Сирне Королівство, мишенята  поховали її. Довго не горювали — розбіглися по своїх нірках життя мишаче проживати.

Сіра Мишка, забравши свою сім’ю, переселилася у вітрину крамниці, де лежав сир, який дістався їй у спадок. Уся родина почала будувати в ньому покої та сходи до них. Усім відомо, що миші дуже полюбляють сир. Тому кожного дня зникав великий шматок сиру. І одночасно зникали поволі збудовані при ньому покої і сходи. Мишенята так захопилися своїм спадком, що навіть забули про кота, який жив поруч і чекав слушної нагоди, щоб їх з’їсти. І так сталося, що через тиждень від багатства Сірої Мишки нічого не залишилося. Сім’я добряче погладшала, а житло безслідно зникло. Кіт давно хотів уже поласувати сім’єю Сірої Мишки, і тому запропонував їй свою гостинність. Сіра Мишка, коли ще була зовсім маленькою, не слухала Старої Миші, й тому не знала, що дружити з котом дуже небезпечно. Тільки-но вони перебралися жити до кота, про них більше ніхто нічого не чув.

Пищик також думав лише про свій спадок. Він так захопився печивом, що й не помітив, як розтовстів. Хотів вибратися з коробки, але так і не зміг. Кіт смачно поласував іще одним мишеням.

Наймолодший син Старої Миші, Пухнастий Хвостик, був розумним і трудолюбивим. Не мав багатства, але в нього були гострі кігтики й міцні зубки. Він познайомився з Мишкою-Шкрябкалкою, і разом з нею побудував собі затишну нірку.  Пухнастий Хвостик пам’ятав усю науку від мами — це був йому найкращий спадок. Дуже жили вони собі щасливо, а кіт не може їх знайти і до цього часу. Звісно, ми йому і не розповімо.